ВІН СЕБЕ ВИБУДУВАВ

   Лауреата міжнародних та всеукраїнських конкурсів і фестивалів, заслуженого працівника культури України Григорія Гребініченка називають людиною, яка зробила себе сама. А ще його творчий шлях доводить, ніколи непізно починати. Про долю людини, яка майже піввіку працювала машиністом баштового крану, але з піснею не розлучалася, в результаті досягнувши визнання, ми дізналися на творчому вечорі. Артист виконував пісні самостійно та виступав у ролі соліста заслуженого народного ансамблю пісні і танцю “Дарничанка”.

  Ведуча, заступник директора школи № 234 Дніпровського району Києва Людмила Гончар, артистично розповіла про життєвий шлях митця. І ми переконалися – нічого не виникає з нічого. Чудовий голос успадкував від батька, а музичні здібності проявились ще в дитинстві. Хлопчик співав скрізь: вдома, на лузі, у дворі... По гучномовцю слухав Сергія Лемешева та Івана Козловського і мріяв співати, як вони. Був навіть солістом шкільного хору, а вперше визнали його, коли голос по гучномовцю пролунав на весь район.

  Після школи закінчив курси кранівників і 41 рік (з 1961 до 2002-го) працював машиністом баштового крану компанії “Київпромбуд”. Життя є життя, і на нього треба було заробляти, утім мрія про велику сцену не відпускала, отож співати не покинув.

  Багато років творчій співдружності пана Григорія із заслуженим народним хором України “Будівельник” Центру народної творчості холдингової компанії “Київміськбуд”, та ансамблем “Дарничанка”, якому цьогоріч виповнюється 50 років. У 1976-му році він знайшов ансамбль, а в 1977 році переступив поріг кімнати для репетицій.

  “Україна народжує більше талантів, ніж потрібно для концертних організацій, – переконаний художній керівник “Дарничанки”, заслужений працівник культури України, професор КНУКіМ Петро Андрійчук: – Доля цієї унікальної людини не переплетена з професійним мистецтвом, але він справжній професіональний актор. Прекрасні голос та харизма, багата інтонація та чуття стилю. Він співає пісню народну, авторську, романс, а також найскладніші оперні арії. Наприклад, сьогодні виконав арію Каварадоссі з опери “Тоска” Джакомо Пуччіні.

  Дивіться, як він захоплює зал, як душу вкладає! Він себе вибудував, прекрасну сім'ю створив”.

  Керівник і вчитель роз᾽яснив: сьогодні “Дарничанка” влаштувала концерт “під Гребініченка”, характер якого визначили п'ять пісень, які пан Григорій заспівує. Водночас концерт урізноманітнили і жартівливими піснями. У хорі пан Григорій не співає, бо “чистого соліста” оберігають, аби не невілювати темброві якості. Він – ліричний тенор із рівним голосом, достатньо володіє технікою. Твори виконує ліричні, емоційні, тонкі, духовного плану. Керівникові з ним приємно працювати – він розуміє лише образне порівняння дай.

  Слухачі дістали задоволення від натхненного виконання Григорієм Гребініченком пісні “Прилетіла ластівка” Олександра Білаша на слова Михайла Ткача, української народної пісні в обробці Кирила Стеценка “Ой у полі криниченька”, разом із “Дарничанкою” – “А льон цвіте” Івана Сльоти на слова Василя Юхимовича та інших творів. Ми оцінили по достоїнству виконання учасниками концерту українських народних пісень “Ой крикнули сірі гуси” та “Вийшла заміж молодою” в обробці Петра Андрійчука, старовинний кант “Через поле широкоє” в обробці Дмитра Котка, козацьку молитву “Ой Боже, Боже, зглянься на нас” в обробці Петра Савчука та інших творів.

  Гребініченка не лише приємно слухати, за ним цікаво і спостерігати. Він влаштовує на сцені театр одного актора, активно допомагаючи створити потрібний образ жестами та час від часу на повну силу показуючи можливості голосу.

  Віддаємо належне високому рівню хорової групи “Дарничанки” та квінтету ансамблю, а також концертмейстерам, лауреатам міжнародних конкурсів Володимиру Якимчуку та Олексію Бєглєцову, дипломанту Міжнародного конкурсу Віталію Бондаренку. Виконували твори чисто, звуковедення було майстерним, панували злагодженість і гармонія.

  Сам Григорій Гребініченко про “Дарничанку” каже так: “Я дуже люблю цей колектив. Петро Олександрович настільки згуртував людей, що ми один без одного не можемо. Навіть якось навкруги “буржуйки” сиділи і так проводили репетиції.

  У пісні я стараюся передати любов до українців, бо ми на багатющій землі народилися, у нас є добрі люди, і надіюся, що життя незабаром буде кращим і хотітиметься співати, співати і співати”.

  Нині знатному співакові пощастило з наставниками. Так, на концерт завітав перший учитель, заслужений артист України, екс-соліст Київської опери, Олександр Чулюк-Заграй. “Він мене вразив, – зворушено каже Олександр Олександрович. – “Бере” серцем, а голос – широкий діапазон, гарний верхній регістр.

  Я щасливий, що біля “колиски” цього співака був: показав йому співоче дихання, високе резонування голосу, – і він користується цими навичками, коли співає”.

  Пощастило ювілярові і з шанувальниками. Петро Андрійчук підкреслив, що пан Григорій – людина, яка впливає на оточуючих, заряджає доброю енергетикою, з ним приємно та легко. Доказ тому – велика кількість людей, які прийшли на концерт – колишні керівники виробництва, представники профспілок, земляки, родичі, друзі... Додалося тоді ювіляру й нових відзнак.

  По завершенні дійства шанувальники співу обмінювались думками. Своїми враженнями поділилася і завідувач відділом традиційних видів та жанрів аматорського мистецтва Київського міського центру народної творчості Галина Степаненко, яка співала у хорі імені Григорія Верьовки.

  Вона розповіла, що на недавньому міському огляді художньої самодіяльності “Дарничанка” взяла гран-прі, а сьогоднішній ювіляр – перше місце серед 31 соліста міста Києва. “Чим він бере? Як казали фахівці – близеньким звуком, культурою співу, подачею. Піано в нього працює (“Яке колосальне!”) Його ж наставниками були і народна артистка Віра Любимова, Олександр Чулюк-Заграй та інші знані вокалісти.

  Буває людина співає, але не зачіпає, а він співав і переживав”.

  Григорій Гребініченко зривав аплодисменти в Україні, Болгарії, Греції, Італії, Франції та інших країнах. Люди поспішали до нього з квітами і на цьому концерті, з нагоди 70-річчя.

  Вигуки “браво” видатному співакові-аматору стали яскравим свідченням високої майстерності виконння та доказом, що ніколи не пізно починати і зробити себе самому.

 

 

Світлана СОКОЛОВА

Газета “Культура і життя”

close